Пройшло вже три роки, а душа як боліла, так і болить...

15.01.2018 11:27

   Хочу розповісти Вам одну невеличку історію, про молоде,але дуже коротке життя. В одному невеличкому селі на Гусятинщині у 1992р. 14липня народився хлопчик, якого нарекли Володею. Він зростав у патріотичній сім'ї, коли були ті совєтські часи, батько Володі Труха, також Володимир Степанович, співав повстанські та бандерівські пісні, не боячись нікого. Володя був дуже розумною, розсудливою людиною, він говорив завжди правду і в очі. Вболівав за своє село, мріяв після війни, коли повернеться, одружитися і залишитися жити у селі з батьками. Коли принесли повістку, він сказав, хто як не я...?Служив Володя у Пісках, коли не дзвонили, в нього завжди було все добре, завжди був веселий, заспокоював,маму, яка беззупину, молилась за своє дитя. На початку січня батько Володі разом з волонтерами, відправився на Схід, тоді він востаннє бачив свого Володю. 17січня. 2015р. В Донецькому аеропорту наш Володя загинув. Не хочеться вірити, що його не має з нами, скільки було планів, всюди він біг, завжди поспішав,так ніби хотів все встигнути. Пройшло вже три роки, відколи загинув Володя, біль смуток, не проходить, душа, як боліла, так і болить. Весь час повстає питання чому?... Дорогі брати і сестри, ще нічого не закінчено війна триває, хлопці гинуть, матері ридають, за своїми дітьми, діти залишаються сиротами, старенькі батьки, без опіки, це дуже страшно. Тож пам'ятаймо, нашого Володю, мужнього, справедливого, який віддав, своє життя, за нас з вами. Його слова. Якщо я не буду тут, то вони будуть там, тобто, якщо б наші хлопці не були на Сході, то руська орда, була б на Заході. Герою Слава. Смерть ворогам. 17. Січня. 2015р . Пам'ятаємо, сумуємо, за нашим янголом- охоронцем. Вічний спочинок, Царство Небесне.

Всі новини
Переглянуто 3629 раз

Залиши коментар

Коментарі (0)