Новини

ВІКНО ЗАЛИШИТЬСЯ СЬОГОДНІ БЕЗ СВІТЛА
11.06.2018 06:43
 Село Вікно, Гусятинського району, сьогодні, 11 червня, залишиться без електропостачання.                             У ВАТ «Тернопільобленерго» кажуть, що пов’язано це із проведенням планових ремонтно-експлуатаційних робіт.
Несподівана смерть «гусятинського Миколая» сколихнула всю громаду (Фото)
11.06.2018 06:39
     Його несподіваний відхід у засвіти сколихнув усю громаду. Такого велелюдного похорону у Гусятині не пригадують. Людський потік не стихав. Труна потопала у квітах. Його душу відспівували дев’ять священиків, а віддати останню шану прийшло понад тисячу людей.          «Помер наш гусятинський Миколай…» — виголосив під час панахиди за ним священик. Краще і не скажеш. Адже Володимир Буячок — відомий у Гусятині та далеко за його межами підприємець, щедрий меценат, громадський діяч і просто неймовірно добра та чуйна людина — завжди саме так і діяв, як цей улюблений українцями святий: творив милосердя і старався залишатися при цьому непомітним. «Та то Буячок зробив», — ці слова для місцевих мешканців стали звичними, адже до доброго швидко звикається. Ніхто не замислювався, на які величезні суми він допомагав і селищу загалом, і багатьом приватно. Сам пан Володимир, на відміну від багатьох «жертводавців», які люблять купатися у променях слави від своєї «щедрості», цього ніколи не виголошував. Тож коли, проводжаючи його до Господа, священик зауважив, що лише для церкви Покрови Пресвятої Богородиці у Гусятині він пожертвував 2,5 мільйона гривень, усі були надзвичайно вражені.        Його несподіваний відхід у засвіти сколихнув усю громаду. Такого велелюдного похорону у Гусятині не пригадують. Людський потік не стихав. Труна потопала у квітах. Його душу відспівували дев’ять священиків, а віддати останню шану прийшло понад тисячу людей. Володимир Буячок відійшов у Вічність 21 травня. Йому було лише 55…        Від Борщівського технікуму — до власної фабрики        — Він був одним із найчесніших підприємців України, — каже Михайло Савчук, якого із Володимиром Буячком пов’язує міцна 20-річна дружба, — його дуже усі поважали та цінували. У Гусятині, мабуть, немає такої людини, якій би він не допомагав.        Володимир Мирославович Буячок народився 31 серпня 1962 року в Гусятині у шанованій патріотичній родині. Закінчив місцеву школу і Борщівський технікум, який на той час давав дуже високі технічні знання.        — За що б Володя не брався, йому це вдавалося значно краще за інших. При цьому зі скромною усмішкою любив казати: «Хлопці, треба було вчитися у Борщівському технікумі». Своїм рідним закладом він дуже пишався, — згадує Михайло Савчук. — Був дуже грамотним та ерудованим, багато читав, чудово орієнтувався в історії та політиці. Гадаю, якби пішов вчитися далі, то здобув би мінімум кандидата наук, втім, не мав на це часу, пішов працювати.        За фахом Володимир Мирославович був електриком. Працював на місцевому заводі «Реммаш», де виготовляли запчастини для підводних човнів, електриком, майстром на інших підприємствах, потім вирішив податися в бізнес.        На початку незалежності почав їздити у Польщу, привозив меблі, а згодом відкрив власну меблеву фабрику «Елегант», добротну продукцію європейського рівня якої нині знають не лише в усій Україні, а й за її межами.        — Бізнес розвивав поступово, — розповідає Михайло Савчук. — Спочатку працював удома, потім викупив колишню меблеву фабрику. Нині там працює понад 100 осіб, усі зареєстровані офіційно, соціально захищені. Красномовний факт: коли на початку 2010-их гусятинський бізнес хотів «підімнути» під себе клан Хоптянів, на Володиній фабриці постійно були перевірки. І їм нічого не вдалося знайти, жодних компроматів на Буячка! Володимир завжди дотримувався закону. А ще просто по-людськи з великою повагою ставився до кожного працівника і неймовірно цінував. Скажімо, щороку на Новий рік влаштовував величезне свято, на яке запрошував абсолютно усіх працівників. За розмахом це був навіть не корпоратив, а наче весілля! Багатьох відправляв на відпочинок на «Буковель». Зрештою, й умови праці на фабриці бездоганні.   У родинному колі        Виготовляв вино, гідне рівня європейських брендів        Вісім років тому, коли меблевий бізнес уже був добре налагоджений, а керувати ним допомагали дружина Надія, син Тарас та донька Оксана, пан Володимир захопився виноробством.        — Чому саме виноробство? Я би не здивувався, якби він почав метро будувати, — усміхається Михайло Савчук. — Він таким був. Весь час щось вишукував.        Перші саджанці винограду місцевості, придбав за великі гроші. Згодом почав сам культивувати. Неподалік Гусятина засадив виноградом 2,5 га, а невдовзі взявся виготовляти вино.        — Просто шикарне вино! — із захопленням каже Михайло Дмитрович. — Нещодавно на дегустації у Відні воно посіло призове місце. Виготовляють це вино у спеціальних кімнатах із відповідним обладнанням та температурним режимом, тобто все на високому професійному рівні. Інша річ, що продавати донедавна не можна було, оскільки Тернопільщина належала до зон, де умови для виноградарства вважалися несприятливими. Втім, нещодавно Верховна Рада прийняла відповідний закон (який я теж, до слова, лобіював через наших народних депутатів), що дозволяє це. Володя так мріяв розкрутити свій виноробний бренд! Шкода, не судилося… А ще він планував організувати масштабний фестиваль вина, бо мав дуже багато його видів, особливо червоних. Виноробний бізнес Володимира Буячка мав вийти на високий рівень. Упевнений, що діти продовжать його справу і це буде відомий бренд. А дотепер Володя просто… роздавав вино. Зробить велику кількість вина і розвозить усім. Він мав довжелезний список, кого бажав пригостити, завантажував вино у машину і розвозив. Незадовго перед смертю теж сказав: «О, перед Зеленими святами треба розвезти усім вино», та не встиг… Але знаю, що його дружина Надія, з якою він на початку травня відсвяткував 33-річчя подружнього життя, планує продовжити усі ті добрі справи, які започаткував Володимир.        Роздавав — і від цього збагачувався        Володимир Буячок допомагав усім безвідмовно. Хто не звертався, — не відмовляв. Мабуть, немає церкви у районі, на яку б він не пожертвував кошти. Завдяки його старанням і фінансам також постали дві каплички — у Гусятині і в селі Троянівка, що неподалік.        — Усе у нашій церкві Покрови — від дверей до огорожі, перил та лавочок — робилося на фабриці Буячка. Причому найчастіше він нікому нічого про це не казав. А коли я був мером Гусятина, завдяки йому вдавалося закривати більшість складних питань, — зізнається Михайло Савчук. — Скажімо, у нас в центрі був дуже занедбаний старий цвинтар, який років 20 ніхто не доглядав. Володя організував бригаду, яка вирізала і почистила цей практично суцільний ліс просто ідеально. Разом з групою однодумців він доклався до нашого Меморіалу слави, практично за місяць замінив 40 лавок у місті, відновив фонтан… Це людина, яка просто жила не тільки своєю справою, а й турботами інших. Почув, що хтось захворів чи у скрутному становищі, сідав в автівку, їхав до сім’ї, давав гроші… У багатьох бізнесменів гроші рівненько поскладані у шухлядках та сейфах, а у нього завжди лежали перев’язані гумкою. Скажімо, гуляємо по Києву, де купа бідних, які просять. Володя жодного разу не пройшов повз, щоб не подати милостиню, причому 200 гривень — мінімум. Він ніколи не нагромаджував статки. Завжди все роздавав — і від цього більше збагачувався. На фото (зліва направо): Віктор Кривенко, Михайло Савчук, Володимир Буячок у виноробні        За спинами інших не ховався ніколи        Серед особливих здобутків Володимира Мирославовича — орден В’ячеслава Чорновола «За заслуги перед українським народом». Це — найвища нагорода Народного Руху України, у лавах якого він перебував від самісінького початку і до останніх своїх днів (був заступником голови Тернопільської крайової організації НРУ). Під час здобуття незалежності проніс через весь Гусятин синьо-жовтий стяг. Своїм принципам та переконанням не зраджував ніколи. Про це свідчить хоча б такий факт: у вересні 2004-го Володимир Буячок переніс інфаркт, а уже через два місяці, коли 21 листопада розпочалася Помаранчева революція, не вагаючись, відразу поїхав на Майдан до Києва. Брав активну участь і в Революції Гідності.        — 18 лютого, коли, як пригадуєте, масово загинули активісти, ми з Володею там були, а також його дружина Надя, донька Оксана та сестра Іра, стояли разом з усіма, — пригадує пан Михайло. — Люди зголодніли, тож ми пішли в магазин, де Володя скупив усі харчі. Коли поверталися з пакетами у напрямку Марїїнського парку, почався розгін Майдану. Ми опинилися у закутку неподалік перукарні Скобельського. «Беркут» наближався, він був десь метрів за 15, як металеві двері перукарні у підвальному приміщенні несподівано відчинилися і нам вдалося дивом врятуватися! Володя не боявся таких ситуацій. Він ніколи не ховався за спинами інших. Завжди був на передовій. В усьому. А скільки машин з необхідними речами та продуктами він спочатку відправив на Майдан, а потім й у зону бойових дій на Схід — не злічити! Його серце дуже боліло за Україну, дуже…        Ніби зайшов попрощатися…        Смерть Володимира Буячка усіх просто приголомшила. Адже він ніколи не скаржився на хвороби, завжди перебував у русі, був енергійний та позитивний.        — Володя — душа будь-якої компанії. Без нього не обходилася жодна подія у селищі. Скажімо, на мій день народження приходять люди і запитують: «А де Буячок?» — усміхається Михайло Дмитрович. — Люди тягнулися до нього, адже він завжди був у центрі уваги. Так, як він розказував анекдоти, хай відомі гумористи сховаються! Дуже обдарований, артистичний, талановитий. Не було й дня, щоб ми не спілкувалися. Востаннє він зайшов до мене на роботу у п’ятницю, 18 травня. Сказав: «Не маю часу говорити, просто забіг побачитися». Зайшов і вийшов. Так він раніше ніколи не робив… Але у той момент я не зауважив нічого підозрілого. А уже в неділю ввечері стався повторний інфаркт. Він просто зненацька впав у себе вдома. Його дружина, за фахом медсестра, знала, як діяти. Володю відвезли до реанімації, але він так і не прийшов до тями…        29 травня, дев’ятини за Володимиром Буячком зібрали у Гусятині його родину, друзів та побратимів. Витер скупу чоловічу сльозу й голова Народного Руху України Віктор Кривенко: «Ще 15 березня я ночував у чудовій та життєрадісній родині Буячків… Будували плани. І ось така Божа воля… В нашій пам’яті він завжди буде живий!»
Простий спосіб керувати айфоном за допомогою очей
11.06.2018 06:30
     Розробники придумали систему управління смартфоном iPhone за допомогою очей.        Концепт працює на основі платформи для доповненої реальності ARKit від Apple. Схоже, працювати він буде тільки з iPhon        Він був представлений на форумі WWDC-2018 для розробників, який триває вже кілька днів.        Ось деодемонстрація, як буде працювати ця система.   Matt Moss@thefuturematt              “Просто подивіться, як це круто. Наприклад, я лежу в ліжку і читаю книжку на планшеті, і щоб перелестнуть сторінку мені навіть не треба діставати руки з-під ковдри”, – коментують користувачі.
З Днем журналіста колектив тижневика "Вісник Надзбруччя" привітав Віталій Батіг
11.06.2018 06:33
     Із професійним святом працівників засобів масової інформації вітали сьогодні голова райдержадміністрації Віталій Батіг та голова районної ради Василь Бойчук.                   Колективу працівників районного часопису «Вісник Надзбруччя» посадовці зичили об’єктивності у творчості, свободи та незалежності у професійній діяльності, добрих новин, високих рейтингів, поповнення аудиторії, а також міцного здоров’я, сімейного благополуччя, нових цікавих тем, гострого пера та наполегливості у досягненні нових висот на ниві журналістики.       «Висока професійність, глибока аналітичність, об’єктивність та оперативність висвітлення проблем і подій – це те, що завжди притаманне вам, журналістам нашого краю. Особливу повагу викликає те, що, дотримуючись норм професійної етики, ви підтримуєте конструктивний діалог із владою, сміливо висвітлюючи здобутки і вказуючи на проблеми», - у своєму вітальному слові зазначив Віталій Батіг.       За високий професіоналізм, сумлінну творчу працю, об’єктивне та багатогранне висвітлення подій сьогодення Гусятинщини, діяльності органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, активну громадянську позицію та з нагоди Дня журналіста редактору та працівникам районного тижневика «Вісник Надзбруччя» вручено подяку та грамоти.
Гусятин: співпраця з ОТГ
11.06.2018 06:22
     З метою пом’якшення ситуації на місцевому ринку праці, налагодження тісніших контактів зі сторонами соціального партнерства, а саме із об’єднаними територіальними громадами та суб’єктами господарювання в питаннях працевлаштування селян, популяризації розвитку підприємництва в аграрному секторі, фахівці Гусятинського районного центру зайнятості провели семінар із соціальними партнерами на тему: «Шляхи сприяння зайнятості сільського населення.        Співпраця з об’єднаними територіальними громадами» за участю представників об’єднаних територіальних громад, роботодавців району, працівників Пенсійного фонду.        Директор Гусятинського РЦЗ Антон Череватий ознайомив присутніх із послугами служби зайнятості; розповів про нові інструменти та підходи в роботі, можливість підтвердження професійної кваліфікації за результатами неформального навчання, право на отримання ваучера на навчання, сервіс «Електронний кабінет», створений як для шукачів роботи так і для роботодавців; особливу увагу приділив питанню легалізації зайнятості, працевлаштуванню сільського населення та налагодження подальшої співпраці із територіальними громадами.        Також мова йшла про організацію громадських робіт у населених пунктах, які увійшли до громад та можливість тимчасового працевлаштування селян. З метою запобігання міграції сільського населення «на заробітки» за кордон директор РЦЗ звернувся до роботодавців щодо збільшення рівня заробітної плати та легального оформлення трудових відносин із найманими працівниками.        Учасники семінару обговорили питання подальшої співпраці, поділилися досвідом, висловили свої пропозиції щодо майбутньої взаємодії на ринку праці.        На завершення Антон Череватий висловив подяку присутнім та сподівання на подальшу тісну співпрацю із територіальними громадами та роботодавцями щодо працевлаштування сільського населення та сприяння розвитку підприємництва в аграрному секторі.

Дочірні категорії